Очікує на перевірку

Егі Маулана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Егі Маулана
Егі Маулана
Егі Маулана
Егі Маулана роздає автографи
напередодні матчу «Лехії» (Гданськ)
2019 року
Особисті дані
Повне ім'я Егі Маулана Вікрі
Народження 7 липня 2000(2000-07-07) (24 роки)
  Медан, Індонезія[1]
Зріст 170 см
Вага 65 кг
Громадянство Індонезія Індонезія
Позиція нападник,
атакувальний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Польща «Лехія» (Гд)
Номер 32
Юнацькі клуби
2006 - 2014
2014
2014
2014 - 2018
2014
2015
2016 		Індонезія «Тасбі» (Медан)
Індонезія «Анніса» (Пратама)
→  Індонезія «БЛіСПІ Біна» (Сентра)
Індонезія СКО Рагунан
→  Індонезія «Персаб» (Бребес)
→  Індонезія АСІОП (Апасинті)
→  Індонезія «Персаб» (Бребес)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2018 - н.ч. Польща «Лехія» (Гд) 7 (0)
2018 - н.ч. → Польща «Лехія II» (Гд) 21 (15)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2014
2014 - 2015
2017 - 2018
2019 - н.ч.
2017 - н.ч. 		Індонезія Індонезія (U-14)
Індонезія Індонезія (U-16)
Індонезія Індонезія (U-19)
Індонезія Індонезія (U-23)
Індонезія Індонезія 		0 (0)
6 (4)
16 (15)
13 (5)
3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Егі Маулана Вікрі (нар. 7 липня 2000, Г'юнга, Медан, Індонезія) — індонезійський футболіст, нападник та атакувальний півзахисник польського клубу «Лехія» (Гданськ) та національної збірної Індонезії. 2017 року газета «Ґардіан» включила Егі до списку з 60-ти найбільш талановитіших та багатообіцяючих футболістів 2000 року народження[2].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Юніорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Футболом розпочав займатися в 6-річному віці в академії «Тасбі» (Медан), де першим тренером майбутнього футболіста був його батько[3][4]. У дванадцять років Егі помітили скаути ASSBI і запросили взяти участь у турнірі Grassroots Indonesia U-12, де він став найкращим бомбардиром[3][5]. У першій половині 2014 року грав у складі «Анніса» (Пратама) в Ліга Компас Грамедія (U-14)[6]. Влітку 2014 року переїхав до академії BLiSPI «БЛіСПІ Біна» (Сентра) з Чиребона, де пробув менше 4 місяців[5][7].

З осені 2014 року тренувався у футбольній секції СКО «Рагунан»[4][8], звідки його запросили на навчальні консультації до академії АСІОП (Апасинті) та клубу «Персаб» (Бребес)[9][10]. У липні 2016 року у футболці АСІОП (Апасинті) виграв Кубок Готії 2016 у категорії U-15, виграв гонку бомбардирів та звання найкращого гравця турніру[11][12]. У грудні 2016 року разом з «Персабом» (Бребес) виграв Кубок Соератін (U-17), ставши найкращим бомбардиром і, на думку організаторів, найкращим гравцем турніру[10][13]. У 2017 році The Guardian включив його до списку 60 найталановитіших молодих футболістів світу[3][14].

Доросла кар'єра

[ред. | ред. код]

У грудні 2017 року пройшов перегляд «Сент-Етьєні» (Ліга 1)[8][15]. До кінця 2018 року Чейнат Горнбілл планував організувати перегляд Егі в деяких німецьких клубах[16][17]. Окрім цього побував на перегляді в Бенфіці, «Спортінгу», «Хетафе», «Еспаньйолі», «Легією» (Варшава), «Аяксі» (Амстерда) та деяких італійських клубах[18][19][20]. У березні 2018 року домовився про трирічний контракт із «Лехією» (Гданськ), яку очолював Пйотр Стоковец[8][21]. Контракт набув чинності після досягнення ним повноліття[4][22]. Після прибуття до клубу розпочав грати в резервній команді (IV ліга)[23]. 22 грудня 2018 року дебютував в Екстракласі в переможному (4:0) матчі проти «Гурника» (Забже), в якому вийшов на поле на 82-й хвилині замість Лукаша Гарасліна[24]. У липні 2019 року виграв з «Легією» Суперкубок Польщі після перемоги над «П'ястом» (Гливиці) (3:1)[25][26].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Юнацькі збірні

[ред. | ред. код]

У 2013 - 2015 роках грав у юнацьких збірних Індонезії (U-14) та (U-16)[3][27]. У грудні 2014 року дебютував та відзначився першим голом за юнацьку збірну Індонезії (U-16) у товариському матчі проти юнацької збірної В'єтнаму (U-16)[28], але вже через рік членство Індонезії в ФІФА призупинили[28]. У квітні 2015 року відначився двома голами в товариському матчі проти юнацької збірної Японії (U-16)[29]. У середині 2016 року розпочав виступати за юнацьку збірну Індонезії (U-19). 31 травня 2017 року на Турнірі у Тулоні дебютував за юнацьку збірну Індонезії (U-19) в поєдинку проти молодіжної збірної Бразилії. На вище вказаному турнірі отримав нагороду як «найбільше відкриття турніру»[8][9]. У вересні того ж року виграв титули найкращого бомбардира та MVP на юнацькому чемпіонаті Південно-Східної Азії (U-19), де Індонезія фінішувала третьою[8][30]. У листопаді 2017 року провів перший матч у команді U-23 під керівництвом Луїса Мільї[31][32]. У 2018 році зіграв у наступному розіграші юнацького чемпіонату Південно-Східної Азії U-19, де індонезійці знову зайнялт 3-тє місце[33], а на наступному юнацького чемпіонату Південно-Східної Азії U-19, Індонезія вибула вже в чвертьфіналі[34]. За молодіжну збірну Індонезії (U-23) дебютував 16 листопада 2017 року в товариському матчі проти молодіжну збірну Сирії (U-23), вийшовши на поле з лави запасних[35].

Головна збірна

[ред. | ред. код]

2 грудня 2017 року дебютував у складі збірної Індонезії в неофіційному переможному (4:0) матчі проти Брунею[36] у рамках Ацех Всесвітнього Кубку солідарності Цунамі 2017 року[37]. 14 січня 2018 року офіційно дебютував у програному (1:4) товариському матчі проти Ісландії в Джакарті[38][39].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Він народився в 2000 році в Медані на Суматрі, другий з трьох дітей С'яріфудіна (1968 року народження) та Аспії (1972 року народження)[4][40]. У нього є старший брат Юсрізал Музаккі (1995 р.н.) та молодша сестра Афіфа Тахіра (2009 р.н.)[4][40]. Його батько і брат також грали у футбол на професіональному рівні, виступаючи за клуби в Другої ліги Індонезії[4][22].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]
Станом на 20 жовтня 2020
Клуб Сезон Ліга Національний кубок Єврокубки Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Лехія II» (Гданськ) 2018 - 2019 [41] IV ліга 16 13 - - - 16 13
2019 - 2020 [42] 5 2 - - - 5 2
Загалом 21 15 - - - 21 15
«Лехія» (Гданськ) 2018–19 Екстракляса 2 0 0 0 - - 2 0
2019–20 1 0 0 0 0 0 1[a] 0 2 0
2020–21 4 0 0 0 - - 4 0
Загалом 7 0 0 0 0 0 1 0 8 0
Усього за кар'єру 28 15 0 0 0 0 1 0 29 15
  1. ↑ Матчі в Суперкубок Польщі

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Лехія» (Гданськ)
Міжнародні
Індивідуальні

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 90minut.pl — 2003.
  2. ↑ Next Generation 2017: 60 of the best young talents in world football. The Guardian. 4 жовтня 2017. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 13 березня 2018.
  3. ↑ а б в г Egy Maulana Vikri, sosok fenomenal jagat sepakbola Indonesia (індонез.). tagar.id. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  4. ↑ а б в г д е The making of Egy Maulana Vikri, Indonesia's Lionel Messi (індонез.). jakartaglobe.id. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  5. ↑ а б Egy Maulana Vikri, dari asam kumbang ke Gdansk (індонез.). sport.detik.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  6. ↑ Polri mendukung pembinaan pemain usia muda (індонез.). ligakg.kompas.id. Процитовано 8 серпня 2019.
  7. ↑ Tentang Egy Maulana, Subagja Suihan, dan Timnas Indonesia (індонез.). cnnindonesia.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
  8. ↑ а б в г д Egy Maulana Vikri, how he gets to be signed by Poland’s Lechia Gdańsk (англ.). amalganesha.wordpress.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  9. ↑ а б Raih Trofi prestisius di Turnamen Toulon, Egy Maulana Vikri mengira hanya dapat gelar Man of the Match (індонез.). bola.okezone.com. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  10. ↑ а б Jejak Egy antarkan Persab Brebes jadi juara Piala Soeratin 2016 (індонез.). kumparan.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  11. ↑ Juara & runner up di Gothia Cup 2016, bukti bahwa Indonesia punya potensi dalam sepakbola (індонез.). kompasiana.com. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  12. ↑ Mengulik Egy Maulana Vikri, sang pemain terbaik Gothia Cup (індонез.). indosport.com. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  13. ↑ Egy Maulana Vikri bicara momen bahagia di Piala Soeratin (індонез.). viva.co.id. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  14. ↑ Next Generation 2017: 60 of the best young talents in world football (англ.). theguardian.com. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 7 серпня 2019.
  15. ↑ Egy Messi à l'essai (фр.). poteaux-carres.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  16. ↑ Wirawan, Randy. Klub Ini Bisa Menjadi Jembatan Egy Maulana Vikri Menuju Liga Jerman. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 4 листопада 2020.
  17. ↑ Klub Australia Ini Ikut Lirik Egy Maulana (Indonesian) . Bolalob. 14 листопада 2017. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  18. ↑ Egy Maulana Pernah Ancam Agen bila Gagal Gabung Klub Eropa (Indonesian) . Bola. 20 березня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  19. ↑ Media, Kompas Cyber. Real Madrid Menanti Egy Maulana Vikri - Kompas.com. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 4 листопада 2020.
  20. ↑ Bola.com. Egy Maulana: Benfica Janji Asuransi, Klub Jerman Gaji Rp 100 Juta. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 4 листопада 2020.
  21. ↑ Egy Maulana Vikri w Lechii (пол.). 90minut.pl. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  22. ↑ а б Siapa sangka, di balik kecemerlangan Egy Maulana Vikri ada kakak yang nasibnya kurang beruntung (індонез.). bolasport.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  23. ↑ Lotto Ekstraklasa: Egy Maulana Vikri po cichu rozwija się w Lechii. Indonezyjczyk może zagrać na zakończenie sezonu (пол.). sportowefakty.wp.pl. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  24. ↑ Egy Maulana Vikri zadebiutował w Lechii Gdańsk. "Byłem zdenerwowany, ale teraz będzie tylko lepiej" (пол.). dziennikbaltycki.pl. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  25. ↑ Lechia z Superpucharem (пол.). 90minut.pl. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 6 серпня 2019.
  26. ↑ Egy Maulana bantu Lechia Gdansk juara Piala Super Polandia setelah 36 tahun (індонез.). bolatimes.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
  27. ↑ Indra Sjafri, penemu bakat pesepak bola masa depan Indonesia (індонез.). bola.republika.co.id. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 8 серпня 2019.
  28. ↑ а б Laporan Pertandingan: Indonesia U-16 3-2 Vietnam U-16. Goal.com. www.goal.com (індонез.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
  29. ↑ Timnas Indonesia U-16 Bungkam Jepang U-16. Goal.com. www.goal.com (індонез.). Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 16 серпня 2018.
  30. ↑ Egy Maulana Vikri raih gelar top skor piala AFF U-18 (індонез.). indosport.com. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 серпня 2019.
  31. ↑ Egy Maulana main, dua rekannya tak diturunkan lawan Suriah U-23 (індонез.). tribunnews.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  32. ↑ Menanti debut Egy Maulana Vikri di timnas Indonesia senior (індонез.). superball.bolasport.com. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 5 серпня 2019.
  33. ↑ Egy Maulana Vikri resmi kehilangan satu gelar saat Timnas U-19 Indonesia rebut peringkat ketiga Piala AFF U-19 2018 (індонез.). bolasport.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  34. ↑ Timnas U-19 Indonesia vs Jepang 0-2, kenapa Egy tak main? (індонез.). bola.tempo.co. Процитовано 11 серпня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  35. ↑ Putra, Gerry. Cerita Egy Maulana Vikri yang Lakukan Debut Timnas U-23. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 4 листопада 2020.
  36. ↑ Announcement: 2017 Tsunami Cup is officially under-23 tournament (англ.). mongolianfootball.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2019.
  37. ↑ Indonesia terlalu tangguh untuk Brunei Darussalam (індонез.). sports.sindonews.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  38. ↑ Timnas Indonesia telan kekalahan 1-4 dari Islandia (індонез.). bola.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 5 серпня 2019.
  39. ↑ Ekstraklasa wita. Kim jest Egy Maulana Vikri, Indonezyjska gwiazda z 650 tysiącami obserwujących na Instagramie bez ani jednego meczu? (пол.). transfery.info. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 5 вересня 2019.
  40. ↑ а б Biodata & profil Egy Maulana Vikri (індонез.). kepogaul.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 5 вересня 2019.
  41. ↑ 2018/19 IV Liga, Gr. pomorska. lechia.net. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 4 листопада 2020.
  42. ↑ 2019/20 IV Liga, Gr. pomorska. lechia.net. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 4 листопада 2020.
  43. ↑ Final SEA Games 2019, Timnas U23 Indonesia Lawan Vietnam. Kompas. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
  44. ↑ Bola.com. Egy Maulana Vikry Raih Penghargaan di Turnamen Toulon 2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 4 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Егі_Маулана&oldid=43121720